Вісник

Вісник НГСУ 3/2004 Освоєння вуглеводневих ресурсів

Правові, організаційні, екологічні та техніко-технологічні проблеми освоєння вуглеводневих ресурсів на шельфі Чорного і в акваторії Азовського морів на найближчу перспективу

Ясюк В.М.
генеральний директор ДАТ “Чорноморнафтогаз”

Шановні учасники конференції!

Дозвольте мені привітати вас від імені Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” на благодатній кримський землі! Вважаю, що організатори цього заходу вибрали чудове місце і час для його проведення. Хочу побажати вам не лише плідно попрацювати в цьому залі, але й повною мірою насолодитись особливим очаруванням південної осені.

ДАТ “Чорноморнафтогаз” – єдине підприємство в системі НАК “Нафтогаз України”, яке здійснює весь комплекс робіт з розвідки та розробки родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного та в акваторії Азовського морів, первинній обробці і транспортуванню природного газу морськими і наземними газопроводами, зберіганню газу.
Для виконання таких робіт підприємство має дві самопідйомних плавучих бурових установки, технологічний флот і транспорт, необхідне технологічне устаткування, власний зв’язок та висококваліфі¬ковані кадри.

Сьогодні ДАТ “Чорноморнафтогаз” експлуатує 6 газових, 3 газоконденсатних и одно нафтове родовище. Більшість з них розташовані в Чорному та Азовському морях. Два роки поспіль ми вводимо до експлуатації по одному новому родовищу – в 2003 році – Східно- Казантипське, в поточному році – Східно-Булганакське    родовище природного газу в Азовському морі. В цьому році вже розпочато геологорозвідувальні роботи на площі Суботіна на Прикерченському шельфі Чорного моря.

Провідними вітчизняними фахів¬цями сумарні видобувні ресурси українського сектору Чорного і Азовського морів оцінюються в більше 1,5 млрд. т умовного палива. Враховуючи високу перспективність Азовсько-Чорноморського регіону і незначну ступінь розробки нафтогазових покладів, Кабінет Міністрів України ще в 1996 року затвердив Державну Програму освоєння вуглеводневих ресурсів в українському секторі Чорного і Азовського морів на період до 2010 року.

Ця Програма передбачає суттєву активізацію робіт з сейсморозвідки, геологічного вивчення, буріння та видобування цих видів ресурсів. За період    її    реалізації планується 37,5 тисяч  погонних кілометрів сейсморозвідувальних робіт пройти пошуковим бурінням більше 100 тис. метрів, збільшити річний об’єм видобування до 2,6 млрд. куб. м.

Одним з найважливіших завдань Програми є забезпечення приросту розвіданих запасів вуглеводнів, в 3-4 рази випереджаючого темпи росту обсягів їх видобування. Для ДАТ “Чорноморнафтогаз” – це не лише класичний підхід до розвитку компанії в цілому, але й гарантія дотримання технології послідовного освоєння нових нафтогазоносний площин і родовищ.

Будучи основним виконавцем державної    Програми,    ДАТ “Чорноморнафтогаз”    стабільно забезпечує виконання планових завдань з приросту ресурсної бази, обсягам видобування вуглеводневої сировини.

Щодо державної підтримки, яка полягала в виділенні бюджетних коштів    на    проведення геологорозвідувальних робіт на морі, то за останні роки вона практично не здійснюється – якщо в 2000 році на ці цілі було профінансовано 19 млн. грн., то в поточному році – дещо більше 400 тис. грн., або майже в 50 разів менше.

Якщо ж говорити про податкові пільги, що передбачаються
Програмою для підприємств – її виконав    ців,    то    ДАК “Чорноморнафтогаз” звільнялась лише від сплати рентних платежів, до того ж це право щорічно було потрібно відстоювати і підтверджувати через Закон про Державний бюджет. Починаючи з другого півріччя минулого року поправками до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” таку пільгу було скасовано. Вважаю, що це, перш за все, економічно необґрунтований крок: в масштабах держави 10-15 млн. гривень – абсолютно незначна сума, в той же час для нашого підприємства -це величезні кошти, вкрай необхідні для розвідки надр, облаштування і вводу до експлуатації нових родовищ.

Дуже негативно впливає на фінансово-економічний    стан “Чорноморнафтогаз” і жорстке державне регулювання цін на природний газ. Майже дві третини
видобутого газу ми вимушені реалізовувати споживачам соціальної сфери за цінами нижче його собівартості або з мінімальною рентабельністю,

Наглядову ілюстрацію того, наскільки ріст наших виробничих показників не пов’язаний з фактичними фінансовими результатами роботи, дає наступне порівняння. Лише за три останніх роки ДАТ “Чорноморнафтогаз” збільшило обсяги видобування природного газу з 786 млн. куб, м в 2001 році до запланованих 1,1 млрд. куб, м в поточному році, тобто в 1,4 рази, Однак обсяг чистого прибутку за цей час скоротився втричі,

Чи можна це назвати нормальними умовами розвитку стратегічно важливого для держави підприємства? Звісно – ні!
Адже сьогодні нікому не потрібно доводити,    що    виконаннярозвідувальних і бурових робіт, облаштування газових і газоконденсатних родовищ в морських умовах технічно є значно складнішим і набагато дорожчим, ніж на суші,

Крім того, якщо проведення нафтогазовидобування є дуже небезпечним на суші, то в морі риск зростає багаторазово, Тут, крім значної віддаленості об’єктів від берегової лінії, обмеженості виробничої площі на платформах, існує ще й виключно людський фактор, який побільшується тривалим перебуванням працівників в екстремальних умовах,

Забезпечення  безпечної експлуатації виробничих об’єктів в морських умовах зобов’язує нас витрачати значні трудові і фінансові ресурси для підтримування їх в технічно справному і безпечному стані, Ми вимушені щорічно проводити обстеження і діагностику підводних і надводних металоконструкцій    видобувних платформ, підводних технологічних газопроводів і обладнання з подальшим їх ремонтом, а це коштує дорого.

Враховуючи, що обидві наші бурові установки   мають   вже   достатньо великий термін експлуатації, ми вимушені витрачати чималі кошти на їх модернізацію, Лише закупівля верхнього приводу для бурової установки вимагає великих витрат, Це все є технічно обґрунтованим рішенням – завдяки йому ми зможемо суттєво скоротити обсяги важкої фізичної праці при проведенні буріння, зменшити енерговитрати на буровий процес і прискорити час його проведення.
І це лише перші кроки в застосуванні досвіду провідних світових компаній, які займаються розробкою морських нафтогазових покладів, Заради справедливості потрібно сказати, що в цих питаннях ми відстаємо від світових компаній, і відстаємо дуже серйозно, На це є ряд об’єктивних причин,
Якщо світовий досвід освоєння шельфу веде свій початок з 50-х років 20-го сторіччя, то в нас, в Україні, перше морське родовище було відкрито і почало розроблятись лише більше ніж 30 років потому,

Додатковою проблемою є те, що на сьогоднішній день в Україні відсутні спеціалізовані науково-технічні інститути з розробки та впровадження нової техніки і технологій в морському нафтогазовидобутку,    немає злагодженої системи підготовки і перепідготовки кадрів для цієї специфічної сфери діяльності, Хоча в цьому напрямку сьогодні багато чого робиться – ми маємо позитивний досвід співробітництва з Івано-Франківським    національнимтехнічним університетом нафти і газу,

Для комплексного вирішення питань фінансового забезпечення перспективних геолого-розвідувальних робіт фахівцями ДАТ “Чорноморнафтогаз” підготовлені інвестиційні меморандуми про освоєння п’яти нових площей – Углової, Палласа, Рифтової, Суботіна, Абіха ,

Сумарні прогнозні ресурси цих площей оцінені в 315 млрд, куб, м природного газу, з них в результаті здійснення проектів може бути видобуто 156 млрд, куб, м цього виду ресурсу,

На впровадження цих проектів потрібно більше ніж 4 млрд, гривень капітальних вкладень з терміном окупності від 8 до 12 років,
Враховуючи, що більшість пошукових та експлуатаційних свердловин будуть мати значну глибину – біля 4-5,5 тис, м,, нам доведеться вирішувати додаткові завдання технічного характеру, в дому числі підпір спеціальних бурових розчинів, придбання сучасного обладнання і технологій по відбору керну, застосування оптимальних компонувань низу бурильних колон, рецептур цементних розчинів тощо,

Беручи до уваги високу вартість буріння    геологорозвідувальних свердловин, практично на всіх площахми плануємо застосовувати системи
“Мадлайн”,  що дозволить використовувати розвідувальні свердловини як експлуатаційні і заощадити кошти на ліквідацію геологорозвідувальних і буріння експлуатаційних свердловин,

На даний момент ми маємо цілий ряд домовленостей з іноземними компаніями щодо спільного освоєння глибоководної частини шельфу Чорного моря,
Важливою проблемою є те, що сторонній інвестор не поспішає вкладати кошти в високоризикову справу – геологорозвідку, Розуміючи це, ми ініціювали вирішення питання про видачу ліцензії на геологічне вивчення морських родовищ з послідуючей дослідно-експлуатаційною і промисловою експлуатацією,  збільшено термін дії такої ліцензії до 20 років. Така поправка внесена до Закону України “Про нафту і газ”.

На наш погляд, це може суттєво підвищити інтерес інвестора до освоєння морських родовищ в глибоководній частині українського сектору Чорного моря.
Сьогодні ми маємо достатньо ефективну нормативно-правову базу, що регулює питання залучення іноземних інвестицій, в тому числі і Закон України “Про угоди по розділу продукції”, який представляє особливий інтерес для інвесторів.

Не всі країни СНД мають подібний закон. В основному він відповідає на питання інвесторів в частині надання інвестиційних коштів та їх повернення.
Кабінет Міністрів України з моменту прийняття цього закону розробив і затвердив більшість підзаконних нормативних актів, які доповнюють та пояснюють норми зазначеного закону.

Разом з тим, дуже складною є процедура укладення договору між інвестором та державою. Крім того, закон абсолютно не враховує особливості і деякі нюанси залучення інвестицій на реалізацію капіталоємних і довгострокових
проектів з освоєння морських родовищ.    Не    передбачаєтьсяіндексація суми витрат інвестора на реалізацію проекту в залежності від терміну їх повної компенсації -практично не відбувається відшкодування інвестору втрат від здешевлення вартості інвестиційних ресурсів за час реалізації проекту.
Існують також інші прикрі вади і непогодження в існуючий нормативно-правовій базі, яка регулює функціонування нафтогазовидобувних підприємств в морських умовах.

Наведу лише один приклад.
Ми працюємо в морській економічній зоні України, за межами 12-мільної зони – на Прикерченському шельфі Чорного моря, де нещодавно приступили до розвідувального буріння на площі Суботіна.
Діючий зараз Митний кодекс України вимагає в даному випадку оформляти вивіз всіх технологічних вантажів на нашу же бурову установку як експорт товарів, а повернення їх залишків до берега – як імпорт.
Аналогічна ситуація склалася і з доставкою вахтовиків на бурову. Згідно до Закону України “Про державний кордон” їх виїзд за межі прикордонної    території    України оформлюється по повній процедурі виїзду громадян України за кордон.
Сьогодні нам потрібні інвестиційні проекти західного рівню і зразку, починаючи від методики підрахування запасів, розподілу ризиків, і закінчуючи алгоритмом розподілу отриманих доходів. Дуже важливо, щоб все це було зрозумілим і нам, і інвесторам. Одним словом, ми маємо навчитися розмовляти з іноземними партнерами однією технічною, фінансовою і юридичною мовою.

Одним з елементів підвищення інвестиційної привабливості нашого підприємства ми вважаємо скоріше завершення робіт з впровадження системи менеджменту якості, яка б відповідала світовим стандартам ISO-9001-2000. Практично цю систему на нашому    підприємстві    вже впроваджено, до кінця року ми маємо пройти сертифікацію по всіх її напрямках.

Донедавна в нас не було вирішено питання підготовки сертифікованих фахівців по бурінню морських
свердловин. І лише зараз в Івано-Франківському    національному технічному університеті нафти і газу створюється центр підготовки і сертифікації таких фахівців, як це давно вже зроблено в Великій Британії, Угорщині і Російській Федерації.

Ми розраховуємо на те, що навчання в цьому центрі і сертифікація знань фахівців -буровиків суттєво вплине на рівень застосованих технологій і екологічну безпеку робіт, що проводяться.
Специфіка морського нафтогазовидобування вимагає створення спеціального фонду з реалізації великих проектів з охорони
навколишнього середовища.
Включення незначних сум витрат на природоохоронні заходи до собівартості продукції не вирішує проблеми в принципі. Разом з тим, наслідки від можливих екологічних катастроф в районах проведення робіт можуть мати глобальний характер. На жаль, жодний закон не передбачає створення такого фонду на підприємстві.

І на завершення я хотів би сказати, що розвиток видобування вуглеводневих ресурсів в Азовсько-Чорноморському басейні – це стратегічний напрямок розвитку нафтогазовидобуваючого комплексу України, запорука її енергетичної безпеки.

У випадку, якщо підтвердяться прогноз про запаси вуглеводневих ресурсів в цьому регіоні, зміниться не лише структура економіки держави в цілому, але й з’явиться перспектива виходу України на світовий енергетичний ринок.
Мені здається, що на сьогоднішня конференція і всі рішення, яки були на ній прийняті, дозволять виробити стратегічні і тактичні напрямки для вирішення одного важливого завдання – збільшення видобутку вуглеводнів і підвищення енергетичної безпеки нашої держави

Нажмите, чтобы комментировать

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Верх